19 липня минає 106 років від Дня народження Тараса Мигаля — українського письменника, уродженця с. Русів.
Тарас Степанович Мигаль (19 липня 1920, с. Русів, нині Коломийський район, Івано-Франківська область — 13 серпня 1982, Львів) — український радянський письменник, публіцист та журналіст. Народився на Прикарпатті в селі, яке також є батьківщиною письменника Василя Стефаника. Навчався у Коломийській гімназії, згодом здобував освіту у Львівському медичному інституті та Львівському університеті. У роки Другої світової війни перебував в евакуації, працював у пресі та на радіо. Після війни повернувся до Львова, де працював у редакціях газет (зокрема, «Вільна Україна») та журналі «Жовтень» (нині «Дзвін»). Відомий як автор численних памфлетів, нарисів, повістей та романів («Штрихи до портрета», «Пробудження», «Білий кречет»). У радянські часи його творчість гострої ідеологічної спрямованості активно використовувалася для критики українського національного руху та еміграції, за що він став лауреатом республіканської премії імені Ярослава Галана (1975). Помер та похований у Львові.
