ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: РИБАК ВІТАЛІЙ ВІКТОРОВИЧ
Рибак Віталій Вікторович народився у місті Снятин. З дитинства вирізнявся доброзичливістю, щирістю та відповідальним ставленням до будь-якої справи. Навчався у Снятинській загальноосвітній школі №2, а після її закінчення здобув професію у професійно-технічному училищі міста Чернівці.
Після навчання проходив строкову військову службу у місті Славута Хмельницької області. Повернувшись до мирного життя, багато працював. Певний час перебував на заробітках у Чехії, а згодом працював у місті Києві у сфері вантажних перевезень. Завжди сумлінно виконував свої обов’язки, був працьовитим, чесним і надійним. Його цінували за відповідальність, порядність та готовність прийти на допомогу.
Найбільшою цінністю для Віталія Вікторовича була його родина. Разом із дружиною Тетяною вони виховали сина Віталія, передавши йому найкращі людські якості — любов до праці, повагу до людей і відданість своїй Батьківщині. Згодом син створив власну сім’ю. Разом із дружиною Іванною вони подарували Віталію Вікторовичу онучку Софійку, яку він безмежно любив і якій присвячував кожну вільну хвилину.
Коли Україна потребувала захисників, Віталій Вікторович без вагань став на захист рідної землі. 3 жовтня 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Вірний військовій присязі, він із честю виконував свій обов’язок, мужньо боронячи незалежність і свободу нашої держави.
3 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нове Запоріжжя, Віталій Вікторович помер, захищаючи Україну.
Для рідних він назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком і найдорожчим дідусем. Для друзів і побратимів — надійною людиною, яка ніколи не відмовляла у допомозі. А для всіх, хто його знав, — прикладом мужності, честі, людяності та відданості своїй Батьківщині.
