Співчуття
Із сумом повідомляємо, що на 64 році життя відійшла у вічність композиторка, лауреатка Національної премії України ім. Т. Шевченка, заслужена діячка мистецтв України -
ГАННА ОЛЕКСІЇВНА ГАВРИЛЕЦЬ, уродженка с. Видинів.
Міський голова Анатолій Шумко, Виконавчий комітет міської ради, депутатський корпус, працівники адмінапарату, літературно-мистецьке коло Покуття глибоко сумують з приводу непоправної втрати та висловлюють найщиріші співчуття усім рідним, близьким, друзям. Нехай пам'ять буде вічною, а Царство Небесним!..
З біографії Ганни Гаврилець:
Народилась 11 квітня 1958 року в с. Видинів. 1982 року закінчила Львівську державну консерваторію ім. Миколи Лисенка як композиторка у класі професора Володимира Флиса та 1984 — аспірантуру Київської державної консерваторії ім. Петра Чайковського під керівництвом професора Мирослава Скорика.
З 1992 року викладала композицію у Національній музичній академії України. Лауреатка Міжнародного конкурсу композиторів ім. Іванни і Мар'яна Коць (Київ, 1995), Національної премії ім. Т. Г. Шевченка за музично-сценічне дійство «Золотий камінь посіємо» (1999), Всеукраїнського конкурсу композиторів «Духовні псалми третього тисячоліття» у рамках хорового фестивалю «Золотоверхий Київ» (2001).
У доробку: симфонічна, камерно-інструментальна, вокально-інструментальна, а також хорова музика. Її твори виконуються в Україні, Росії, Польщі, Канаді, Словаччині, Словенії, США, Швейцарії, Франції, Німеччині.
Членкиня Національної спілки композиторів України (з 1985 року), Голова Київської організації НСКУ (з 2010 року). Членкиня журі, голова журі багатьох міжнародних і всеукраїнських конкурсів, зокрема, голова журі першого Всеукраїнського вокального конкурсу «Світова класика українською».
Найбільшу популярність композиторці принесли хорові твори, оперті на народнопісенних та духовних витоках. Риси обрядовості й прадавніх ритуалів втілені в таких творах, як «Золотий камінь…», «Кроковеє колесо». Значне місце займають у її творчості і біблійні образи, зокрема в хорах «Херувимська», «Тебе поєм», духовних псалмах «Боже мій, нащо мене ти покинув» та інших, у яких прослідковується опора на давні традиції кантового багатоголосся.
