ЗАРАЗИТИСЯ МАЛЯРІЄЮ МОЖНА У 87 КРАЇНАХ СВІТУ!

  • 64

 

Малярія — трансмісивна протозойна хвороба людини, яка спричиняється малярійними паразитами роду Plasmodium, характеризується періодичними нападами гарячки, збільшенням печінки та селезінки і розвитком анемії. Передається людині при укусах інфікованих самок комарів роду Anopheles (так званих «малярійних комарів»). Крім укусів комах, це захворювання може передаватися під час вагітності від зараженої матері дитині, під час переливання зараженої крові, при ін’єкції шприцом.

Існує 5 видів паразитів, які спричиняють малярію у людини (P. falciparum, P. vivax, P. malariae, P. ovale та P. knowlesi), і два з них — P. falciparum і P. vivax — становлять найбільшу загрозу. P. falciparum – це найнебезпечніший малярійний паразит, який найбільш розповсюджений на африканському континенті.

За даними  ВООЗ, заразитися малярією можна у 87 країнах світу, в основному, це країни Африки, Південної Азії та Америки. Щороку в Україні реєструється близько 50 випадків малярії,  близько десятої частини хворих – помирають. Усі зареєстровані випадки були завезені з ендемічних з малярії країн громадянами України, які подорожували, та іноземцями, найчастіше – студентами. Реєструються випадки завезення з невстановленою причиною зараження - «аеропортна», «багажна», «випадкова», «трансфузійна» малярії.

На територіях Городенківської, Заболотівської, Снятинської та Чернелицької громад в останні роки випадки малярії не реєструвалися.

Джерелом інфекції є хвора на малярію людину або паразитоносій, в периферичній крові якого є зрілі  статеві форми малярійних плазмодіїв.

Малярії властива сезонність, обумовлена комплексом чинників, що впливають на тривалість спорогоніі і активність переносників: в помірних кліматичних зонах сезон передачі малярії становить 1,5-3 літні місяці, в субтропічних зонах він збільшується до 5-8 міс, в тропічних зонах можлива цілорічна передача малярії .

Інкубаційний період складає: при тропічній малярії 7-16 днів, при триденній малярії від 10-20 днів (коротка інкубація) до 8-14 місяців (тривала інкубація), при овале-малярії 11-16 днів і чотириденної малярії 25-42 дня. Тривалість інкубаційного періоду може збільшуватися на тлі неадекватної хіміопрофілактики.

Перші симптоми малярії – гарячка, біль голови і озноб – переважно з’являються через 10-15 днів після укусу інфікованим комаром і можуть бути недостатньо виражені, що утруднює ранню діагностику малярії.  За відсутності лікування малярія, викликана P. falciparum, може протягом 24 годин розвинутись у важку форму і закінчитися летально. Тому особливо уважними до стану свого здоров’я мають бути мандрівники, що повернулися з країн, де відбувається передача малярії. Завдяки діагностичному тестуванню крові можливо швидко виявити малярію і призначити необхідне для врятування життя лікування.

Найбільш сприйнятливі до малярії діти у віці до 5 років. Найбільше смертей трапляється саме в цій категорії населення (до прикладу, в 2018 році померли 272 тис дітей, що склало 67% від усіх випадків смертей, спричинених малярією у світі). У дітей із важким перебігом малярії часто розвивається важка анемія, дихальна недостатність чи церебральна малярія.

За рекомендаціями ВООЗ «Міжнародні подорожі та безпека здоров’я», особам, які планують відвідати ендемічні з малярії країни, слід запам’ятати такі правила:

- бути обізнаним щодо ризику зараження, інкубаційного періоду, основних симптомів малярії;

- берегтися від укусів комарів (одяг, який максимально прикриває тіло, використання репелентів та антимоскітних сіток);

- приймати протималярійні препарати з метою особистої профілактики;

- негайно звертатись до лікарів у разі появи лихоманки з метою своєчасного встановлення діагнозу «малярія» та призначення схеми лікування;

- профілактика посттрансфузійної малярії полягає в ретельному відборі донорів, відсторонення від донорства на три роки осіб, які перенесли малярію або повернулися з ендемічних по малярії районів;

-особиста хіміопрофілактика – це вживання протималярійних препаратів особами, які виїжджають у високоендемічні осередки малярії. Прийом хіміопрепаратів починають за тиждень до в’їзду у вогнище, продовжують протягом всього перебування у вогнищі та протягом 4 – 6 тижнів після виїзду з вогнища;

- вибір протималярійного препарату залежить від країни виїзду, ризику зараження малярією, виду малярійного збудника, що переважає в конкретній зоні, стійкості збудника до препаратів;

 - визначення будь-якого препарату потребує попередньої консультації лікаря. Слід суворо дотримуватись схеми та дозування препарату. За умови регулярного прийому препаратів можна значно знизити ризик захворювання тяжкими формами малярії, попередити ускладнення хвороби;

 - у разі будь-якого підвищення температури під час перебування на небезпечних територіях чи після повернення, слід звернутись до лікаря, повідомивши його про поїздку до ендемічної країни протягом останніх трьох років, та виконувати всі його рекомендації.

 

Лікар-епідеміолог

Снятинського відділу

Коломийського РВ

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»    Олександра Томашовська