ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ВОЛОЩУК ВОЛОДИМИР МИХАЙЛОВИЧ

Неоголошена війна, що розпочалася в нашій країні в 2014 році під назвою АТО, та яка з ще більшою силою увірвалася 24 лютого 2022 року, не залишила байдужими мужніх та хоробрих жителів Видинова, які пішли на передову боронити  країну від російських окупантів. Вони мужньо стали на захист України.  Але, на жаль, 11 квітня страшна звістка надійщла до Покутського краю. На полі бою за нашу Батьківщину та за всіх нас загинув наш односельчанин  Волощук Володимир. Наші  сміливі герої  односельчани  до останнього  подиху  боронили  рідну землю від російських окупантів, віддали  найдорожчий скарб – молоде  життя.

Володимир Волощук  40-річний боєць, який загинув під Мар’їнкою Донецької області. Завжди був привітним, мав багато друзів, був спортсменом. Мріяв, жив, мав багато планів на майбутнє, але, на жаль, не судилося їм збутися. Молодого гвардійця з Видинова, солдата Володимира Волощука посмертно нагороджено орденом “За мужність” III ступеня.

У ході виконання бойового завдання солдат Володимир Волощук проявив мужність і героїзм, стримуючи атаку ворога на основному напрямку його руху, знищуючи живу силу та техніку супротивника,  не допустив просування його вперед. Під час бойового зіткнення він разом з іншими військовослужбовцями вів вогонь по противнику. В ході запеклого бою гвардієць влучним пострілом з РПГ-1 знищив ворожу БМП-2 та живу силу противника в кількості до 10 осіб, не допустивши його прориву.

У ході тих запеклих боїв під час чергового артилерійського обстрілу ворожі снаряди влучили в наші позиції, гвардієць Володимир Волощук отримав травми, несумісні з життям, та загинув на полі бою.

Свою нагороду військовий отримав “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відданість Військовій присязі”.

Його чіткими та виваженими діями в складній ситуації було врятоване не одне життя побратимів.

У Вербну неділю у Видинові був  скорботний день. Рідні, друзі, побратими, односельчани провели нашого дорогого воїна-захисника Волощука Володимира  Михайловича в останню дорогу. Він назавжди залишиться у наших серцях молодим, енергійним, з сильною волею до життя.

Не такого повернення додому чекали рідна хата, любляча матуся...

Біль, сум, горе...

Рідна земля у Вербну неділю стала останнім прихистком українського Воїна. Нізащо не пробачимо ворогові  обірване життя Володимира Волощука – справжнього патріота України! Його ім’я назавжди золотими літерами  вписане в Пантеон Героїв – захисників України і незагоєною раною залишиться у наших серцях.