СИБІРСЬКА ВИРАЗКА - НЕБЕЗПЕЧНЕ ІНФЕКЦІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ

23 Травня, 2023 о 16:05

Сибріська виразка або Сибірка(міжнародна назва- антракс) – це гостра бактеріальна інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в ґрунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня ґрунту зрушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

За останні 20 років було зареєстровано 30 випадків хвороби серед людей в 9 областях України. Захворювання були пов’язані значною мірою із недостатнім охопленням щепленнями тварин від сибірки, порушенням правил їх утримання, заходів особистої безпеки персоналу при догляді за тваринами, порушенням ветеринарно-санітарних правил при догляді, забої тварин, реалізації м’ясної продукції.

Останні зареєстровані випадки сибірки у людей у жовтні 2018 року в Одеській області знову підтвердили, що зазначені недоліки все ще актуальні для країни та потребують суттєвого покращення.

Джерела зараження. Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом. Сибірка не передається від людини до людини.

Шляхи передачі інфекції

контактний – через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
аліментарний – через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
аерогенний (повітряно-пиловий) – шляхом інгаляції спор;
трансмісивний – через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

Симптоми сибірки

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше – слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години – температура тіла різко підвищується до 38–40 °С, сильний головний біль,загальне нездужання,карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри); сильні колючі болі в грудях та задуха(при легеневій формі). Діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі та блювота (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

Профілактика захворювання сибіркою

купувати м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами, своєчасне проведення щеплень проти сибірки;
забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
контроль захворюваності тварин;
дотримуватись правил знищення заражених трупів тварин та їх захоронення;
отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками;