ВІЛ-інфекція – це соціально небезпечне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), довготривалого переживання (персистенції)  ВІЛ в лімфоцитах, макрофагах  та клітинах нервової тканини. Руйнація імунітету та погіршення опору різного роду захворюванням, – так діє в організмі людини вірус імунодефіциту.

Відповідно до сучасних уявлень ВІЛ-інфекція відноситься до невиліковних хвороб, має тривалий хронічний перебіг і, в разі відсутності  ефективної терапії, закінчується смертю хворого. На жаль, протягом певного часу особа, що живе з ВІЛ, може про свій позитивний ВІЛ-статус навіть не здогадуватись, мати добре самопочуття та гарний вигляд. Тим більше, якщо людина ніколи не робила швидкий тест на ВІЛ з метою самотестування, не проходила медичних обстежень, а наявний вірус ніяк себе не проявляє. Саме тому варто пам’ятати, що регулярні огляди у лікарів - це запорука хорошого самопочуття. Згідно із законодавством України, кожен бажаючий може пройти добровільне анонімне тестування на ВІЛ.

На сьогодні ВІЛ-інфекція поширена по країнам усіх континентів і її поширення в  світі носить назву пандемії ВІЛ/СНІДу, а в Україні розвивається епідемія ВІЛ/СНІДу. В країні зареєстровано понад 170 тис. ВІЛ-інфікованих, але за підрахунками експертів про свій ВІЛ-статус знає лише третина інфікованих. Щороку в Україні діагностується від 2 до 3 тисяч хворих на СНІД.

ВІЛ міститься в біологічних рідинах людини: крові (включаючи менструальну), спермі, вагінальних виділеннях, а також в материнському молоці. Інфікування відбувається тільки в разі потрапляння цих рідин в організм.

ВІЛ передається:

• через кров – при потрапляння крові чи інших біологічних рідин, що містять кров (сперма, виділення піхви, грудне молоко) від ВІЛ-інфікованої особи до здорової людини. Найчастіше цей шлях реалізується при ін’єкційному введенні наркотичних речовин брудними шприцами та голками, що вже використовувались іншими особами;
• статевим шляхом – під час незахищених статевих стосунків, незалежно від того чи це вагінальний, оральний чи анальний секс;
• внаслідок передачі вірусу від інфікованої ВІЛ матері до її дитини під час вагітності, пологів та годування грудним молоком. Ризик інфікування зростає під час годування дитини груддю, при важкому перебігу хвороби у матері та складних пологах.

ВІЛ не передається:

• при спільному користуванні побутовими речами, посудом, роботі в одному приміщенні
• у лазні та сауні
• під час поцілунків
• обіймах та рукостисканні
• при чханні та кашлі
• через поручні, дверні ручки, столи, стільці
• при укусах комарів чи інших комах.

Стадії розвитку ВІЛ-інфекції:

• безсимптомна стадія (тривалість від 3 до 15 років): людина клінічно здорова, але в зв'язку з наявністю в організмі ВІЛ здатна інфікувати інших
• стадія генералізованої лімфаденопатії. Спостерігається стійке протягом не менше 3 місяців збільшення лімфатичних вузлів у різних ділянках організму людини
• стадія СНІД-асоційованого комплексу. Знижується маса тіла, з'являються хронічна втома, сонливість, нічне потовиділення, лихоманка, свербіж шкіри та слизових оболонок, у тому числі очей, збільшення селезінки
• стадія власне СНІДу. При поступовому зниженні імунітету відбувається ураження життєво важливих систем організму людини супутніми захворюваннями.

Для надання медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію створена мережа спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів – центрів профілактики і боротьби зі СНІДом, які здійснюють диспансерний нагляд за ВІЛ-інфікованими і хворими на ВІЛ-інфекцію та СНІД, діагностують стадію хвороби, визначають тактику лікування. Починаючи з 1996 року, в світі впроваджується так звана комбінована  антиретровірусна терапія (АРТ), яка впливає безпосередньо на ВІЛ, пригнічує розмноження вірусних частинок і сприяє зміцненню імунітету, зростанню кількості СД4, що повертає хворому здоров’я. В законодавчому порядку встановлено безоплатне лікування  хворих на  ВІЛ-інфекцію за рахунок Державного і місцевих  бюджетів, коштів донорських організацій.

Основа профілактики ВІЛ/СНІДу – це здоровий засіб життя, відмова від ризикованої щодо інфікування ВІЛ поведінки, насамперед вживання наркотиків, обов’язкове використання при статевих контактах засобів  індивідуального захисту – презервативів. Свідоме ставлення до свого здоров’я забезпечить захист від СНІДу.

Через високу мінливість ВІЛ створити вакцину проти СНІДу поки що питання майбутнього, незважаючи на те, що збудник СНІДу був відкритий ще в 1983 році.

Не нехтуйте своїм здоров’ям і відвідуйте лікарів. ВІЛ – це не вирок, це хвороба, яку треба вчасно діагностувати і лікувати. За таких умов можна вести якісне і повноцінне життя.

Підготувала лікар-епідеміолог

Снятинського відділу

Коломийського районного відділу

ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ»                                    Олександра Томашовська