ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ВОЄВІДКО МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ

Воєвідко Микола Степанович народився в селі Устя. Після закінчення Устянської школи здобув професію водія. Рано залишився без батьків. Служив у Збройних Силах України. Пізніше опанував ковальську та будівельну справу. Деякий час перебував за кордоном, але згодом повернувся в Україну та продовжив працю вже на рідній землі.    17 червня 2006 року Микола Воєвідко поєднав свою долю з Іванною Николайчук, нині одна з провідних волонтерок краю. В сім′ї народився єдиний син Миколка.    Справжня українська родина з глибоким патріотичним корінням завжди була взірцем для односельчан. Микола Степанович та Іванна Іванівна не залишалися осторонь від знакових подій в Україні, активно підтримували боротьбу українців під час Революції Гідності та різноманітних акцій, які були спрямовані на захист прав і свобод, демократичне самовизначення народу.   

Вже з 5 березня  2022 року Микола ніс службу в Роті охорони Сил територіальної оборони, а згодом у складі Коломийської «десятки» вирушив на схід. Дружина Іванна залишилася з сином Миколкою в рідному селі та повністю присвятила себе волонтерській справі задля допомоги Воїнам ЗСУ.  Під час бою Микола врятував чотирьох наших бійців та евакуював їх на простреленій автівці, яка одна змогла виїхати з села, оскільки усі транспортні засоби були повністю знищені снарядами та ворожими квадрокоптерами. 4 листопада 2022 року в селі Яковлівка, що поблизу Бахмуту, під час обстрілу позиції ворожого військового формування Воєвідко Микола Степанович героїчно загинув.    Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).