ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ЛАЗАРЕНКО ОЛЕКСАНДР РОМАНОВИЧ

Лазаренко Олександр Романович народився в м. Снятин. Після закінчення школи навчався в Снятинському сільськогосподарському технікумі. Протягом навчання, здобув усі категорії водія. Брав участь у спортивних змаганнях, за що неодноразово був нагороджений грамотами та дипломами. У студентські роки захоплювався танцями.

Працював в Снятинській сан-станції,  пізніше у пекарні. Згодом поїхав за кордон. Протягом чотирьох років проживав і працював на острові Ібіца (Іспанія). Вільно володів іспанською, англійською та французькою мовами. Завжди був відкритим, щирим та прямолінійним. В будь-який час доби і за будь-яких обставин готовий був прийти на допомогу, коли вона була необхідна.

У 2018 році повернувся в Україну і створив сім’ю. А вже через рік – народився маленький синочок, якого Сашко любив більше за власне життя. Тішився ним, мріяв про його щасливе й велике майбутнє.

Дуже любив транспорт і активність. Завжди казав, що рух – то є життя. Привчав синочка до риболовлі, адже сам нею захоплювався.

Під час вторгнення російських військ на територію України, чоловік вступив до лав ЗСУ як доброволець. Проходив військову підготовку у Великій Британії. Зарекомендував себе як неперевершений професіонал та дуже цінний військовослужбовець Збройних Сил України.

Після навчання одразу був направлений на нульові позиції у Бахмутський район Донецької області. Загинув 18.11.2022 року у селі Білогорівка під час мінометного обстрілу. Прикрив собою побратимів.

   У день загибелі чоловіка дружина дізналася що вдруге вагітна. Написала йому повідомлення, проте Саша так і не встиг його прочитати.