ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Шнур Володимир Георгійович

Народився Володимир Шнур в с. Підвисоке, де і проживав. З дитинства був сумлінним, старанним, відповідальним і чесним. З малих років приходилося працювати. Ніколи не боявся жодної роботи, адже був підтримкою для своєї великої, багатодітної сім’ї. Навчався у місцевій школі. Найбільше любив історію та спорт. Часто їздив на районні спортивні змагання, а згодом грав у футбольній команді села. Після закінчення школи навчався в Городенківському ПТУ, де освоїв професію шофера. У 1984 році призваний на строкову службу, яку проходив в Естонії. Був щирим, веселим, а тому мав багато друзів, як кажуть був «душа компанії».

У 1988 році одружився. Разом із дружиною Марією народили і виховали трьох дітей: Ігоря, Лілію та Миколу. Не зважаючи на важкі дев’яності працював на різних роботах, адже будував своє житло, облаштовував подвір’я, сад. Рано овдовів. Вдруге одружився в 2003 році, прожив в щасливому шлюбі.

Мав багато планів і мрій, яким вже не судилося збутися.

З початком повномасштабного вторгнення, незважаючи на стан здоров’я, будучи великим патріотом своєї країни разом з побратимами вступає до лав ТРО та вирушає на схід захищати Україну. Щиро вірив у Перемогу. Мріяв жити в незалежній Україні.

Серце захисника зупинилося 4 березня 2023 року на бойовому посту. Для дружини, дітей та онуків він залишається в пам’яті добрим, щирим, усміхненим і буде вічно жити в наших серцях.

Вічна пам’ять і шана нашому Герою.