ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Науменко Іван Андрійович

Народився Іван Науменко 17 січня 2000 року в селі Попельники, що на Снятинщині.  Ріс  цікавим, жвавим та слухняним хлопчиком.

У 2006 році пішов в перший клас Попельниківської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Іванко запам’ятався  білявим високим струнким і по-дорослому серйозним хлопчиком. У нього було добре, чуйне серце. Завжди активний і старанний у навчанні, щирий у розмові та у думках. Особливо любив спорт. Неодноразово отримував грамоти на шкільному, районному і обласному рівні. І навіть досягнувши успіхів, залишався скромним, дружелюбним, поважав старших.

У старших класах він активно готувався до вступу у військовий ВНЗ, бо мав на меті стати військовим. Після закінчення школи в 2017 році Іван  втілює свою мрію у життя. Вступає на навчання у Львівську Національну Академію сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного. За період навчання зарекомендував себе як цілеспрямований, відповідальний і старанний курсант.

Охоче підкорював  не тільки військову справу, а й вершини українських Карпат. Мав посвідчення «Альпініст України». Іван хотів бути сучасним воїном, тому переймав досвід у закордонних колег. Поглиблено вивчав  англійську мову. З честю закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, отримавши диплом з відзнакою, здобувши військове звання "Лейтенант".

З літа 2021 року  Івана Андрійовича призначено  командиром взводу 15-го окремого батальйону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. З липня по грудень 2021 року був учасником бойових дій ООС, захищаючи кордони рідної держави.

24 лютого Іван знову став на захист рідної землі. Отримав позивний «СКІФ». Проте 8 березня 2022 року ворожий  осколок від снаряду обірвав молоде життя... Відважний воїн загинув в бою на околицях м. Кримінна, що на Луганщині.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Пам’ятаємо…