ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: НИКИФОРУК МИКОЛА РОМАНОВИЧ

Народився микола Никифорук 16 грудня 1979 року в с. Стецева. Навчався в Стецівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи 1997–1999 рр. служив в армії. За час служби в армії зарекомендував себе з позитивної сторони як здібний, старанний, дисциплінований. До поставлених завдань ставився з відповідальністю, виконував все своєчасно і добросовісно.

У 2001 році одружився. Разом з дружиною  виховали  двох  дочок. Микола був батьком з великої літери. Віддавав всю свою любов, ласку і турботу донечкам. Привчав їх до праці, навчав самостійності.

Любив техніку, працював з будь-яким її видом. Особливе задоволення мав працюючи з технікою великих розмірів. Мав власний трактор, яким обробляв землю. Працював на різних роботах, щоб забезпечити сім’ю. За характером Микола був сміливий, мужній, врівноважений. Вільний час проводив із сім’єю. Захоплювався риболовлею.

26 лютого 2022 року був мобілізований. Під час мобілізації був призваний та проходив військову службу в 50-му полку Західного ОТО НГУ на посаді головного сержанта другої стрілецької роти. З 1 квітня 2022 року, сержант Никифорук Микола брав активну участь у виконанні бойових завдань у складі батальйонної групи Західного ОТО угруповання НГУ в ОТО «Схід» в м. Мар’їнка Донецької області. Користувався заслуженим авторитетом серед побратимів. Піклувався про кожного з них. Слідкував, щоб всі отримали кусочок хліба, глоток води, опікувався ними, наче батько. Особливу увагу приділяв пораненим захисникам. Про це свідчать його постійні дзвінки до них та слова вдячності побратимів, які з шаною згадують його. «Якщо б не він, нас б зараз не було. Він ризикуючи власним життям, під кулями, обстрілами, рятував наші життя», – так відгукуються про Миколу побратими.

Микола завжди готовий був відстоювати як свої права та інтереси, інтереси своєї сім’ї так і волю і незалежність України.

26 квітня 2022 р. під час чергової атаки ворога в Мар'їнці, у ході ведення оборонних дій, на визначеному рубежі у безпосередньому вогневому контакті з противником отримав множинні вибухові-осколкові поранення, несумісні з життям та загинув на полі бою.

Вірив в Перемогу. Мріяв жити з сім’єю у вільній, незалежній Україні.

Указом Президента України N431 від 21.06.2022 р., за особисту мужність і самовідданість, виявленні в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Смерть мужнього, доброго, відважного чоловіка стала непоправимою втратою для дружини, донечок, матері, друзів, знайомих, родини.

Вічна пам’ять і шана!..