ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ЛІЩУК МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ
Ліщук Михайло Васильович народився 9 лютого 1977 року в селі Трійця. Там разом з сестрами пройшло його безтурботне дитинство і юність. З 1984 по 1992 рр. навчався в Троїцькій школі, а з 1992 по 1994 рр. у вечірній школі в Заболотові. Після її закінчення вступив до Коломийського МОД, навчався з 1994 по 1997 рр. А потім була строкова служба (1997-1999 рр.). Він став мужнім солдатом і йому присвоїли звання сержант.
7 березня 2001 р. Михайло одружився. У 2003 і 2004 роках народилися сини Ігор та Олександр. Михайло завжди говорив, що армія робить з хлопців справжніх чоловіків, тому і виховував їх в дисципліні. Разом з дружиною Калиною і синами спочатку проживали в селі Прутівка, а з 2008 року, після жахливої повені, змушений був забрати сім’ю і переїхати в сусіднє село Хутір-Будилів. Там почав життя спочатку, придбав житло, в якому все зробив своїми руками, він не боявся жодної роботи, все старався зробити сам, мав золоті руки.
Працював у місті Снятин в цеху по виготовленні тротуарної плитки бригадиром з 2009 року до початку повномасштабної війни. Там його поважали колеги та керівництво і чекали повернення з перемогою.
Завжди усміхнений і водночас серйозний, спокійний, урівноважений, неконфліктний, не любив великих і шумних компаній, тому і мав небагато друзів, але вірних. Вдома зібрав невеличку бібліотеку, половину з якої, на жаль, не встиг прочитати. Любив читати історичні книги і своїм синам привив любов до України. Тому, не вагаючись, 25 лютого о 8 годині Михайло вже був у військкоматі, і з перших днів війни пішов захищати свою сім’ю і державу. Снятин, Коломия, Луцьк, Житомир, Київська область, Донецька область — це дорога, по якій Михайло дійшов разом зі своїми побратимами із 10-ої гірсько-штурмової бригади до с. Спірне, Донецької області.
2 липня 2022 р. перебуваючи на позиції, на посаді оператора штабу протитанкового артилерійського дивізіону, попавши під обстріл, отримав поранення несумісні з життям, загинув. Сумна звістка прийшла 3 липня. Поховали Михайла у с. Хутір-Будилів. Провести героя прийшло багато людей з навколишніх сіл та побратими.
28 листопада 2022 року Указом Президента його було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня і медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», посмертно.
