ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: БЕЛЕЙЧИК АНДРІЙ ІЛЛІЧ

Народився 17 квітня 1998 року у селі Стрілки Старосам-бірського району на Львівщині, де на той час проживала родина Марії та Іллі Белейчиків. Там малий Андрійко закінчив перший клас.

У 2005-му році мати з двома синами та дочкою переїхали жити в рідне село Горішнє Залуччя. Тут пройшло його дитинство. Починаючи із другого класу, навчався у Горішньозалучанській загальноосвітній школі першого – другого ступенів. Підростав, мужнів, ставав надією, опорою і, вірилось, підтримкою для батьків.

Зростаючи неподалік бистроплинного Черемошу, Андрій знав усі стежини в лузі, ловив кожну мить, щоб побути наодинці з природою, посидіти з вудкою, чи просто так, на березі ріки, помилуватися красою буйних лугів, послухати, як найкращу мелодію, шум її нестримної течії, щебет солов’їв у травні і тужливе журавлине курликання  у вересні. Бо музику він  любив понад усе, особливо живу музику рідного покутського краю.

Будучи працьовитим, скромним і добродушним, поспішав жити повноцінним життям з усіма його радощами і прикрощами, не нарікаючи долав труднощі, ніби відчуваючи, що доля відвела йому надто короткий відрізок часу на землі.

Після закінчення у 2013 році школи навчався у Чернівецькому залізничному ліцеї, здобув спеціальності  касира та чергового по станції. Та працювати за обраним мирним фахом Андрієві не судилося. Весною 2018 року був призваний на  строкову службу у  прикордонні війська Збройних сил України. Служив спочатку у Чернівцях, згодом у Чернігові.

Армійське життя подобалось Андрієві, тому після закінчення строкової служби підписав півторарічний контракт. Кар’єру військовослужбовця продовжив у місті Краматорську Донецької області. Переконавшись у правильності власного вибору, другий контракт уклав уже на три роки.

Його військова частина базувалася у Коломиї. З першого дня повномасштабного вторгнення ворога на нашу землю Андрій був там, де найважче, – захищав і визволяв Донбас. У серпні 2022-го року отримав поранення, після нетривалого лікування – знову передова.

 У бою під містом Бахмут 23 жовтня 2022-го року на 25-му році життя Андрій Белейчик загинув.

Йому помирати було ще не час.

За нього, за мене, за тебе

У розквіті сил впав за кожного з нас,

Героєм злетівши до неба.