ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: АНДРІЯЩУК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
Народився у селі Русів, Івано-Франківської області в 1995 році. Навчався у Русівській загально-освітній школі. Захоплювався розкопками древніх монет. Часто з хлопцями ходив у гори. Цікавився історією і військовою справою, що і привело його після 7-ого класу до Прикарпатського військово- спортивного ліцею.
У 2014 році добровільно пішов боронити свою Батьківщину в зону АТО, а згодом продовжив службу за контрактом у Збройних Силах України, до 2020 року. Мав позивний «КАДЕТ». За свою службу Іван був нагороджений медалями та відзначений численними подяками та грамотами.
Під час служби познайомився з майбутньою дружиною і створив сім’ю, в якій у 2019 році народилася донечка, як дві краплі схожа на нього.
Після закінчення контракту кілька років працював у Німеччині. З початком війни із-за кордону допомагав побратимам амуніцією і донатами для ЗСУ, а згодом повернувся і поїхав на фронт.
Він дуже любив рідний край, гори і Україну, був прикладом мужності і відваги, затятим патріотом і ціною власного життя захищав нашу державу.
Він був впевнений у собі і діяв так, як вважав за потрібне на благо собі та своїм близьким. Мав незламну волю і жагу до життя. Його практично неможливо було зламати. Якщо щось не хотілося робити, але потрібно – міг взяти себе в руки та завершити розпочате. Був дуже відвертим. З ним можна було поговорити про що завгодно, вирішити будь-яке питання, міг вислухати і дати слушну пораду, також поважав думку інших і прислуховувався. Мав гарне почуття гумору. З ним було весело, легко та невимушено. У компаніях завжди був у центрі уваги. Мав високий рівень інтелекту. Постійно читав, щось вивчав. Він був освіченою людиною, не дивлячись на вік. Знав, що і коли треба говорити і робити. Поряд з ним сім’я почувалася в безпеці, як за непохитною опорою, незалежно від будь-яких обставин. Він не чекав схвалення та команди від інших, був самостійним і покладався в житті лише на самого себе. Завжди тримав своє слово. Близькі до нього люди точно знали, що якщо він пообіцяв, це обов’язково буде виконано. Був Товариський і Відкритий до спілкування, як із близькими та знайомими, так і з чужими людьми, дуже швидко знаходив спільну мову з людьми. Він був дуже хоробрим, вірним чоловіком, Креативним та неординарним, сміливим, дисциплінованим. З ентузіазмом брався за будь-яку справу і обов’язково доводив її до кінця. Був дуже Акуратним, це Виявлялося у побуті, в одязі, у висловлюваннях; Він був гарним батьком, дуже чуйним і лагідним.
Мудрий воїн в свої 27 років!
28 жовтня під час виконання бойового завдання, на Херсонському напрямку старший сержант Андріящук Іван загинув.
