ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ШЕНДИКЕВСЬКИЙ АНДРІЙ ІВАНОВИЧ
Народився 21 липня 1993 року в с.Підвисоке Івано-Франківської області в сім’ї Івана та Марії, був четвертою дитиною із п’яти, в їхній великій та дружній родині.
У 1999 р. пішов у перший клас. Андрій був дуже хорошою дитиною. Ще з малих літ охоче допомагав батькам по господарству, бо після смерті двох старших братів , став єдиним сином в сім’ї. Разом зі своїми сестрами, не дивлячись на свій юний вік, піклувалися про своїх бабусь.
Завжди старався навчитися чогось нового. Любив кататися на лижах та ковзанах. Захоплювався футболом , а найбільше грою на гітарі. Вечорами, коли друзі збиралися на вулиці, Андрій грав на гітарі , а всі навколо співали пісні. Він був душею компанії.
У 2010 році закінчив школу, та одразу пішов працювати, щоб здійснити свої мрі, а саме: отримати права та мати власний автомобіль.
Найбільше тішився своїми племінниками, з якими завжди весело проводив час.
Після смерті батька став міцною підтримкою та опорою для матері і своїх сестер. Як і у всіх хлопців, були свої мрії та плани на майбутнє.
З початку повномасштабного вторгнення, без вагань вступив до місцевої тероборони, та був одним із тих хто оберігав спокій своїх односельчан.
В грудні 2022 року, був призваний на військову службу і вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання в м.Рівне.
18 квітня 2023 року, прийняв присягу на вірність українському народові, і був відправлений за кордон де старанно продовжував навчання. Отримав спеціальність стрілець - снайпер.
Після повернення з навчання, був відправлений на схід. Разом зі своїми побратимами, відважно боронив нашу країну від лютого ворога в гарячих точках .
В липні 2023 р на Лиманському напрямку отримав перше поранення, пробувши кілька днів в стаціонарі, був передислокований в м. Костянтинівка. І знову продовжив навчання, брав участь у підготовці з штурмувальних дій, сумлінно виконував всі бойові завдання.
Планував взяти відпустку і приїхати до рідних. А особливо, до своєї матері, яка так чекала зустрічі з сином. Адже від початку своєї служби, жодного разу не був вдома.
26 жовтня 2023 року востаннє зателефонував сестрі і повідомив, що заступає на позиції і можливо небуде на зв’язку кілька днів.
У Біблії є слова: «Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх». Саме так і загинув на Донеччині, біля населеного пункту Кліщіївка наш Герой Андрій, Воїн світла, внаслідок ворожого артилерійського обстрілу 28 жовтня 2023 року. Тепер йому назавжди буде 30 років.
Ціною свого життя, Андрій здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за наш спокій, за цілісність і незалежність України. Навіки в наших спогадах і серцях.
