ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Воєвідко Микола Степанович
Народився 17 серпня 1978 року в селі Устя Снятинського району Івано-Франківської області.
Навчався в Устянській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Після закінчення школи продовжив навчання в Городенківському професійно-технічному училищі, де навчався на водія. Рано залишився без батьків. У 1996-1997 роках проходив військову службу у Збройних Силах України. Пізніше опанував ковальську та будівельну справу. Деякий час перебував за кордоном, але згодом повернувся в Україну та продовжив працю вже на рідній землі.
17 червня 2006 року Микола Воєвідко поєднав свою долю з Іванною Николайчук, нині одна з провідних волонтерок краю. 23.12.2011 в сім′ї народився єдиний син Миколка.
Справжня українська родина з грибоким патріотичним корінням завжди була взірцем для односельчан. Микола Степанович та Іванна Іванівна не залишалися осторонь від знакових подій в Україні, активно підтримували боротьбу українців під час Революції Гідності та різноманітних акцій, які були спрямовані на захист прав і свобод, демократичне самовизначення народу.
З 24 лютого 2022 року, після відкритого воєнного нападу росії на Україну, Микола Степанович Воєвідко разом з дружиною звернулися до Снятинського районного військового комісаріату, щоб долучитися до руху спротиву та боротьби з окупантами. Вже з 5 березня того ж року Микола Воєвідко ніс службу в Роті охорони Сил територіальної оборони. 25 квітня 2022 року відбув на службу в Десяту гірсько-штурмову бригаду, яка на той час базувалася в місті Коломия. Дружина Іванна залишилася з сином Миколкою в рідному селі та повністю присвятила себе волонтерській справі задля допомоги Воїнам ЗСУ.
22 травня 2022 року у складі Десятої гірсько-штурмової бригади Микола Воєвідко вирушив на східний фронт в Донецьку область. Спочатку приймав участь в боях на лінії каналу Дніпро-Донбас, згодом прийняв бій біля села Кодема Бахмутського району. Тут Микола Степанович врятував чотирьох наших бійців та евакуював їх на простреленій автівці, яка одна змогла виїхати з цього села, оскільки усі транспортні засоби були повністю знищені снарядами та ворожими квадрокоптерами. Через деякий час Микола Воєвідко разом з побратимами воював за Васюківку, Федорівку, Роздолівку, Краснополівку, Миколаївку та інші українські села та міста.
4 листопада 2022 року в селі Яковлівка, що поблизу Бахмуту, під час обстрілу позиції ворожого військового формування Воєвідко Микола Степанович героїчно загинув.
26 січня 2023 року Указом Президента України «За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Миколу Степановича Воєвідка, старшого солдата та водія стрілецького відділення, було нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
