Інформування населення та організацій щодо меж водоохоронних зон і прибережно захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на території Снятинської міської територіальної громади.

До водних об’єктів місцевого значення належать поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах територіальної громади і які не віднесені до водних об’єктів загальнодержавного значення.

Водокористувачами на території Снятинської міської територіальної громади можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.
Для створення сприятливого режиму водних об’єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних об’єктів рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської
діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється:

використання стійких та сильнодіючих пестицидів;
влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;
скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості
(балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється органами, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. В межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Забезпечення безпеки громадян на воді, обов’язки та відповідальність власників водних об’єктів, водокористувачів та організацій, незалежно від форм власності, визначаються діючим Законодавством України. Використання окремих водних об’єктів або їх частини може бути обмежено, призупинено або заборонено в цілях забезпечення оборони та безпеки території селищної територіальної громади, охорони здоров’я населення, навколишнього природного середовища та історико-культурної спадщини, прав та законних інтересів інших осіб у відповідності із Законодавством України.

Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, крім випадків, встановлених Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України “Про землеустрій” і “Про регулювання містобудівної діяльності”, зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.

Назва, склад та зміст проекту землеустрою визначаються замовником з урахуванням характеристик території конкретного об’єкта землеустрою. Відомості про межі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та
пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Для гірських і передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. У межах населених пунктів водоохоронні зони, прибережні захисні смуги та пляжні зони встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад та генеральними планами населених пунктів.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво;
зберігання та застосування пестицидів і добрив;
влаштування літніх таборів для худоби;
будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних, розміщення та облаштування відпочинкової зони), у тому числі: дач, гаражів та стоянок автомобілів;
миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у:

самовільному захопленні водних об’єктів;
забрудненні та засміченні вод;
порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;
руйнуванні русел річок, струмків та водотоків, або порушенні природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;
введенні в експлуатацію підприємств, комунальних та інших об’єктів без очисних споруд чи пристроїв належної потужності;
недотриманні умов дозволу або порушенні Правил;
самовільному проведенні гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);
пошкодженні водогосподарських та гідрометричних споруд і пристроїв, порушенні правил експлуатації та встановлених режимів їх роботи;
незаконному створенні систем скидання зворотних вод у водні об’єкти, каналізаційну мережу або зливну каналізацію та несанкціонованому скиданні зворотних вод;
використанні земель водного фонду не за призначенням;
неповідомленні (приховуванні) відомостей про аварійні ситуації на водних об’єктах;
відмові від надання (приховуванні) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об’єкт в експлуатацію.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.