ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: КНІГНІЦЬКИЙ ПЕТРО ЄВГЕНІЙОВИЧ
Кнігніцький Петро Євгенійович народився 25 квітня 1984 року в сім’ї Євгена та Галини Кнігніцьких в селі Стецева.
Коли йому виповнилося 1 рік і 2 місяці, батьки вимушені були віддати його в дитячий садок, де він був найменший в групі. Батьки працювали: батько ревізором в торгівлі, а мати секретарем сільської ради.
Дитинство його проходило весело та безтурботно. В шість років пішов в перший клас стецівської ЗОШ І-ІІІст., яку успішно закінчив в 2001 році.
В цьому ж році поступив на навчання в Снятинській с/г технікум, якого не закінчив, так як 15 травня 2002 року був призваний на військову службу. Служив в Президентському полку в місті Київ, а пізніше в місті Мукачево в комендантській роті. Демобілізувався восени 2003 року.
Після демобілізації працював і одночасно навчався в Івано-Франківському кооперативному технікумі по спеціальності банківська справа, якого закінчив, здобувши професію банкіра.
Однак ця спеціальність не була його покликанням і він пішов тяжко працювати в будівельну бригаду із хлопцями зі свого села бетонщиком. Свою роботу любив і виконував професійно.
Петро брав активну участь в громадському житті села. Любив футбол, грав за збірну села. Був футбольним фанатом. Дуже любив співати, знав багато українських пісень напам’ять, особливо народних. Разом із своєю бригадою зробив бетонні роботи в центрі села Стецева, де побудована Хресна Дорога Господа Ісуса Христа. Брав участь у бетонних роботах біля храму Вознесіння Христового греко-католицької церкви в рідному селі.
Петро був щирим, доброзичливим і веселим хлопцем. Дуже любив компанію. В хлопців було за честь мати його своїм другом. Готовий був в будь-яку хвилину прийти на допомогу. Був єдиною підтримкою, розрадою для своїх батьків, які покладали на нього всю свою надію, так як старший брат Володя вже довший час поживає з сім’єю в далекій Іспанії.
В лютому, коли розпочалася повномасштабна війна, він твердо вирішив піти захищати Батьківщину, свою родину, свій дім. Це питання не піддавалося ніяким обговоренням, було вирішено ним остаточно і безповоротно. Рідних постійно заспокоював, щоб не переживали, що все буде добре. Цей вислів був його життєвим кредо. Він постійно, до останніх днів, будучи на передовій казав своїй матері: «Мамо, не переживайте, все буде добре». Батько з матір’ю аж тоді, коли він загинув, взнали, що він був на передовій біля Бахмуту.
Кнігніцький Петро Євгенійович був призваний по мобілізації згідно із Законом України «про військовий обов’язок і військову службу» 14 березня 2022 року.
Спочатку проходив службу в 27 прикордонному загоні імені «Героїв Карпатської Січі» в м. Мукачево. Потім був передислокований в м. Народичі під Білорусією. Служив в 3 прикордонному загоні, який був включений до складу угруповань військ (сил) Збрройних сил України з відсічі збройної агресії російської федерації проти України з 01 по 30.11.2022 року.
На виконання Бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.09.2022р. № 165 гриф, у відповідності до затвердженого графіку ротації сил та засобів 3 та 11 прикордонних загонів Східного регіонального управління від 12.09.2022 р. № 25/589 гриф, інспектор прикордонної служби 3 категорії 1 відділення інспекторів прикордонної служби України сержант Кнігніцький Петро, в складі тимчасово створеного підрозділу — зведеного загону відділ прикордонної служби (тип C) від 27 прикордонного загону, був відряджений у підпорядкування 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління для виконання бойових (спеціальних) завдань в межах зони (району) відповідальності оперативно-стратегічного угруповання військ «Хортиця».
Близько 20 год. 30 хв. 18листопада 2022 року, на оборонних позиціях взводного опорного пункту № 43, що були розташовані на околиці населеного пункту Райгородка Сватівського району, Луганської області противник здійснив мінометний обстріл, за результатами якого сержант Кнігніцький Петро отримав поранення несумісні з життям і загинув.
Указом Президента України № 126/2023 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові сержанта Кнігніцького Петра Євгенійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, посмертно.
