ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Шнур Володимир Георгійович
Народився Володимир 29 січня 1966 року в с. Підвисоке у звичайній сім’ї. Батько Георгій з Кіровоградської обл., а мама з Івано-Франківської. Їх у сім’ї було шестеро дітей.
У 1973 році пішов в перший клас і провчився 10 років. У школі був сумлінним, старанним, відповідальним, чесним. Ніколи не боявся жодної роботи, адже був підтримкою для своєї великої родини. Ріс як всі хлопчаки, любив історію, спорт, неодноразово їздив на змагання зі школи.
У 1983 році, після закінчення школи, навчався в Городенківському ПТУ, де освоїв професію водія. Любив футбол, грав за команду села — це було його хобі.
У 1984 році проходив строкову службу в радянській армії. Служив в Естонії, на острові Сааремаа, про що неодноразово розказував історії з життя армії. Був щирим, веселим, а тому мав дуже багато друзів, був, як то кажуть «душа компанії».
12 листопада 1988 року одружився. З дружиною Марією народили і виховали трьох дітей: Ігоря, Лілію і Миколу. Незважаючи на важкі дев’яності працював на різних роботах, адже будував своє житло, облаштовував подвір’я, сад.
Рано овдовів. У 1999 році помирає дружина і залишився зі своїми маленькими діточками. Нелегко йому було, але як би не було важко, він не впав духом і продовжував жити і працювати заради дітей.
У 2003 році одружився вдруге з дружиною Марією і прожили в щасливому шлюбі. Дуже багато було зроблено в спільному житті, все доводилося до ладу. Діти повиростали. Старший син і середуща донька одружилися. Володимир радів народженню онуків, це було неймовірним щастям для нього. Щиро радів, коли на великі свята збиралася родина, адже як з його сторони так і зі сторони дружини багато братів і сестер. Радів, коли застілля проходили в дружній і веселій атмосфері.
24 лютого 2022 року, з початком війни, незважаючи на стан здоров’я, будучи патріотом своєї держави, вступає до лав ТРО і з побратимами вирушає на схід захищати рідну Україну від ворогів. Щиро вірив у нашу перемогу. Мріяв жити в незалежній Україні.
Та не судилось йому повернутись живим. Загинув 4 березня 2023 року на бойовому посту. Для родини це дуже велика і невимовна втрата, адже він жив, мріяв і мав дуже багато планів, яким не судилося збутись. Він так хотів допомогти дітям в їх подальшому житті. Для дружини, дітей і онуків він залишається в пам’яті добрим, щирим, усміхненим і буде вічно жити в наших серцях.
