ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Святун Станіслав Владиславович
Народився Станіслав 14 квітня 2003 року в селі Підвисоке в звичайній українській сім’ї. Стасові батьки були для нього друзями, яких він неймовірно любив і поважав.
Навчався у Підвисоцькому ліцеї. Був цікавим, ерудованим і справедливим хлопцем. Усе давалося йому легко, він завжди мав власну особливу позицію щодо життя, яку вмів відстояти.
Після закінчення дев’ятого класу поїхав закордон працювати, але його мрією була військова служба та служба в поліції. Для нього таке рішення — це вибір вольової людини. У справжнього чоловіка завжди є справжні друзі й кохана, і це було про Стаса. Будучи харизматичним і наполегливим він займався боксом.
Восени 2021 року вступив до лав української армії, бо завжди казав: «Хто, як не я». Служив строкову службу в 79 роті десантно-штурмової бригади А0224 в місті Миколаєві. Був настільки відкритою людиною, що легко знаходив друзів, знав як здійснювати свої мрії.
Але війна перекреслила усі сподівання. З 6 на 7 березня був на посту, прийшов з бойового чергування, поговорив з мамою: «Не хвилюйся, тут все спокійно, все буде добре», а 7 березня 2022 р. о 05:15 його вбили російські ракети. П’ять страшних днів очікування і невпинних пошуків…
Ця смерть — не просто трагедія, це — вічний біль батьківських сердець. Його навколішки зустрічало усе село.
14 квітня 2022 року Стасові виповнилося б 19 років. Але тепер йому назавжди 18.
