ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: П’яза Володимир Дмитрович
Народився Володимир 24 січня 1985 року в Чернівецькій обл. Виріс в селі Стрілецький Кут. Школу закінчив із золотою медаллю. У шкільні роки ходив на скрипку, мав добрий слух і гарний голос. З 2001 по 2006 рр. навчався в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича на економічному факультеті та військовій кафедрі. З 2007 по 2018 рр. працював у ДТГО «Львівська залізниця» на посаді бухгалтера. З 2018 р. – менеджером на фабриці з виробництва вікон. Роботу завжди виконував відповідально, тому колеги і керівництво завжди поважали і цінували.
У 2009 р. познайомився з майбутньою дружиною Оксаною, а в 2010 одружився. Переїхали в м. Снятин. Тут Володимир побудував будинок. Більшість зробив сам, мав золоті руки, постійно щось робив, майстрував. 2011-го року народилась донечка Юлія, а 2013-го – синочок Віталік. Любив їх безмежно. Весь вільний час проводив із сім’єю. Любив гори, ходили часто в походи Карпатами разом. Все ретельно продумував: походи, подорожі, відпочинок. Але міг і спонтанно зібрати всіх і вирушити в дорогу.
24 лютого 2022 р. був мобілізований в 10 ГШБ 109 батальйон 2 роту. Мав звання лейтенанта, тому одразу отримав посаду командира взводу. Брали участь в боях на півночі, де вже 7 березня 2022 р. потрапили під обстріл. Брали участь у звільненні Київщини. У кінці травня вже служили в східних областях України.
Побратими згадують з великою повагою. Розказували, що не боялись іти на позиції під його керівництвом, бо він відповідальний, виважений, розумний, уважний і цінує людей. Завдяки цим якостям врятував і витягнув десятки хлопців. За час служби мав два осколкових і одне кульове поранення.
Загинув 8 березня 2023 року поблизу населеного пункту Роздолівка, Бахмутського р-ну внаслідок мінометного обстрілу.
9 серпня 2023 року підписаний указ президентом України про нагородження орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, посмертно.
