ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: Бережний Руслан Валерійович

Народився Руслан 26 жовтня 1976 р. в Івано-Франківську у звичайній родині. Коли він був ще зовсім малим, родина переїхала до Туркменістану, де батькові запропонували роботу на буровій. Азіатський клімат не підходив маленькому Русланові, і його забрала до себе на Хутір-Будилів бабуся. Під її опікою Руслан проживав там, поки його батьки не повернулися на Прикарпаття і не забрали його до Івано-Франківська, де він розпочав своє навчання у загальноосвітній школі №13.  Через декілька років у зв’язку з сімейними обставинами Руслан був змушений переїхати  на Хутір і жив там до 12 років. Повернувшись до Франківська закінчив  школу №20, а згодом вступив до одного з франківських профтехучилищ, отримавши фах слюсаря КВПіА.

Будучи підлітком, самотужки, за прикладом батька, опанував гру на гітарі, з якою не розлучався ціле своє життя, взяв її з собою і до армії на строкову службу. Але рішення пов’язати своє життя назавжди з музикою було прийнято після переїзду у 1998 році до Кривого Рогу, де він працював певний час ізолювальником на «Криворіжсталі». Саме в цьому місті відбулося його становлення як музиканта, був отриманий перший досвід публічних  виступів. Руслан планував назавжди оселитися у Кривому Розі, але хвороба батька змусила повернутися його у 2001 році на Хутір, де основним засобом для існування для нього стала музика.

Крім музичного обдарування, був наділений літературним талантом - писав вірші, хоча ставився до них дуже скептично, мав схильність до мов володів вродженою грамотністю. Самотужки, за декілька місяців опанував англійську на досить високому рівні. Володіння іноземною мовою допомогло йому познайомитися з цікавою та елегантною англійкою, з якою  одружився у 2005 році, а за рік переїхав до Англії. Оселився зі своєю дружиною у невеличкому містечку. Досконале володіння мовою дозволило йому досить швидко адаптуватися на новому місці, знайти роботу, але комфортне та затишне життя не могло приглушити тугу за рідним краєм. Через декілька років безтурботного закордонного життя Руслан Бережний повернувся додому, де продовжував вести життя мандрівного музиканта.

Руслан не любив політики, завжди тримався осторонь гучних громадських зібрань, але маючи загострене почуття справедливості та громадянської відповідальності, не міг залишитися осторонь відомих подій 2014 року. Записавшись до 5-го добровольчого батальйону «Прикарпаття», він вирушив боронити свою Батьківщину у зону АТО, а після розформування рідного батальйону продовжив службу у складі 15 батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади. На фронті був гранатометником, а у вільний від боїв час піднімав бойовий дух своїх побратимів грою на гітарі, за що отримав позивний «Маестро». У грудні 2014 року був поранений поблизу населеного пункту Нікішене. Після лікування та реабілітації знову повернувся в зону бойових дій. У травні 2015 року, повернувшись з АТО, оселився на рідному Хуторі-Будилові, де проживав сам, періодично подорожував з гітарою по рідному краю. За свою службу Руслан був нагороджений медалями та відзначений численними подяками.

Рано-вранці 24-го лютого Руслан був у військкоматі, де його зарахували до 109-го окремого гірсько-штурмового батальону Коломийської 10-ї гірсько-штурмової бригади.  Загинув Руслан Бережний 22 березня у Київський області поблизу с. Слобода Кухарська.

Попрощатися зі своїм героєм прийшло багато людей, але, на жаль, через військовий стан з найближчої родини в останню путь його змогли провести лише рідна тітка та улюблена сестра Юля, якій він колись замінив тата. Поховали нашого захисника у Хуторі-Будилові поруч з могилами його бабусі й батька.

У червні 2022 року Бережного Руслана нагороджено орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).

Вічна пам’ять і шана Героям!..