"Цей день, що його створив Господь, радіймо і веселімося в нім" Всечесні отці, дорогі брати і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Веселімося, бо переможена смерть – найжахливіше зло, яке увійшло у світ через гріх людини. Радіймо і веселімося попри всі негаразди, попри всі труднощі, що переслідують нас у цьому житті, бо безмежна, неосяжна для людського розуму Божественна любов у цю ніч осяяла весь Всесвіт – світ земний і небесний. Насамперед небесний, бо небесні вісники сповіщають земним жінкам невимовну радість для всього світу: "Христос воскрес!"
Цю звістку почули жінки, які плакали й ридали, сповнені важким горем, і спішили до гробу Спасителя, щоби віддати Йому свою шану й останні земні почесті. Але, знайшовши гріб порожнім, вони, охоплені жахом, раптом бачать ангелів у людському образі й чують: "Чого шукаєте живого між мертвими? Нема Його тут – Він воскрес!" (Лк. 24, 5-6). Невимовна радість витісняє із сердець жінок горе, біль, смуток і страх. Уже не сльози печалі, а сльози радості, – Христос воскрес!
Незбагненна любов Божа до грішного світу, до нікчемної, лукавої, гордої людини. У чому вона виявилася? У тому, що Сам Бог заради нас, грішних, самолюбивих людей, заради нашого спасіння принизив Себе до вигляду раба, щоби Своєю неосяжною любов'ю пригорнути нас до Себе, звільнити від вічної смерті й прокляття, дарувати вічне життя й увести до Свого вічного Царства.
Як це могло статися? Людина своїм свавіллям, не зваживши на застереження Бога, ввела у світ найлютішого ворога всього живого – смерть. Вона настільки спотворила все, що вже здолати смерть і відновити втрачене не могла. Це міг учинити тільки Бог. Як? Через Свою безмежну й неосяжну для людського розуму любов. Заради цього Син Божий приходить на землю. Народжується як звичайна людина, приймає всі закони, які Сам установив для Свого творіння. Він приймає вигляд раба, щоби людину звільнити від рабства диявола, від рабства вічної смерті й увести до Свого Царства.
Як звільнити від рабства смерті? Через Свою смерть на хресному дереві. Дерево пізнання добра і зла, що було в раю, через зухвальство наших прародичів стало причиною смерті. Тепер хресне дерево через страждання і смерть Божого Сина стає деревом перемоги над смертю і вічним прокляттям, що панувало над усім людством. І Христос Господь ціною Своїх безмірних страждань і смерті на хресті звершує цю перемогу. Він не тільки звільняє людину від прокляття за гріх, а Своєю смертю знищує смерть.
Тому ми нині разом із жінками-мироносицями, разом із апостолами та всім світом, небесним і земним, з неосяжною радістю співаємо: "Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував". Христос Воскрес! Переможена смерть! "Смерте! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?" (1 Кор. 15, 55), – з піднесенням виголошує апостол Павло.
Посоромлений диявол, але, зазнавши поразки, намагається ще з більшою люттю панувати у світі. Він сіє зло, навіюючи як простим людям, так і "сильним світу цього", похіть тіла, похіть очей і гордість життєву. Через ту похіть, через пожадливість і гордість страждає Україна, страждають наші воїни, страждають молоді вдови й діти-сироти.
Але погляньмо нині на жінок-мироносиць, які зі сльозами поспішали до гробу Спасителя. Погляньмо на Христових учнів, які зі страху перед володарями цього світу, ридаючи, замкнулися в домі. Які думки бентежили їхні душі? На що вони могли сподіватися, чого чекати? Аж раптом жінки чують: "Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав. Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь" (Мф. 28, 5-6). Постає воскреслий Спаситель і перед Своїми учнями й благословляє їх словами: "Мир вам!" (Ін. 20, 19).
Сьогодні терпить Україна, зазнає страждань наш народ як від ненависного кровожерного ворога, що сіє смерть, руйнує міста й села, намагаючись знищити нашу незалежну державу, так і від марнославних політиків, що прикриваються маскою миротворців. Але Христос переміг найбільше зло – смерть. Чи не переможе Він зло, що його сьогодні терпить Україна? Чи не зганьбить Він слуг диявола, які зі своєю пожадливість і гордістю намагаються панувати над нашою миролюбною Вітчизною? Про це свідчить апостол Павло: "Ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке" (Рим. 2, 1-2). А Спаситель втішає нас Своїми словами: "Я з вами по всі дні, до кінця віку" (Мф. 28, 20).
Тож благаймо, нехай Воскреслий Спаситель увійде до кожного серця, як колись через зачинені двері увійшов до Своїх учнів зі словами: "Мир вам" (Ін. 20, 19). Нехай лагідно торкнеться тих сердець, які втратили своїх рідних, і заспокоїть словами: "Мир вам! Ваших рідних, героїв ваших Я прийняв до Свого Царства, як мучеників. Вони воскреснуть у визначений час і навіки будуть зі Мною, бо виконали Мою заповідь: "Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх" (Ін. 15, 13).
У ці святі Пасхальні дні щиро вітаю Всечесних отців і всю паству Православної Церкви України на Снятинщині, духовенство і вірних УГКЦ. Сердечно вітаю голову міста і Снятинської територіальної громади, голову Заболотівської територіальної громади, а водночас увесь управлінський апарат і депутатський корпус та всіх покутян.
А воскреслий Спаситель, Який із любов'ю до грішної людини перетерпів хрест і смертю смерть переміг, нехай Своєю любов'ю надихає на християнську мудрість нашу земну владу, оберігає наших воїнів від ран, смерті, звільнить невільників, дарує мир Україні. Як колись душі жінок-мироносиць після невимовного горя переповнилися радістю від звістки, що Христос воскрес, як апостоли, побачивши воскреслого Спасителя, раділи, так вірмо, що прийде час, коли і ми будемо радіти нашій перемозі. Воскрес Христос – воскресне Україна!
Воістину Христос воскрес!
Протоієрей Михайло МАРУСЯК,
декан Снятинський Православної Церкви України,
доктор богословських наук
