ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: НИКИФОРУК МИКОЛА РОМАНОВИЧ

НАЗАВЖДИ У НАШИХ СЕРЦЯХ

Народився Микола в селі Стецева. У 1997 році закінчив Стецівську ЗОШ I-III ступенів. У грудні цього ж року був призваний до лав Збройних сил України. 16 червня 1999 року закінчив службу і отримав військове звання сержанта.

У 2001 році одружився. Разом з дружиною  виховали  двох  дочок. Микола був батьком з великої літери. Віддавав всю свою любов, ласку і турботу донечкам. Привчав їх до праці, навчав самостійності.

Любив техніку. Працював з будь-яким видом. Особливо любив техніку великих розмірів. Мав власний трактор, обробляв землю. Працював на різних роботах, щоб забезпечити сім’ю. За характером Микола був сміливий, мужній, врівноважений. Вільний час проводив із сім’єю. Захоплювався риболовлею.

26 лютого 2022 року був мобілізований. Користувався заслуженим авторитетом серед побратимів. Турбувався про кожного з них, опікувався, як батько. Особливо приділяв увагу пораненим захисникам. Побратими часто з шаною згадують Миколу: «Якби не він, нас би уже не було. Ризикуючи власним життям, під обстрілами, він рятував нас».

26 квітня 2022 року під час повторної атаки ворога в населеному пункті Мар’їнка  сержант Никифорук Микола у безпосередньому вогневому контакті з противником отримав  поранення несумісні з життям та загинув на полі бою.

Никифорука Миколу Романовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).