Контроль за обігом насіння та садивного матеріалу, що можуть містити ГМО

Контроль за обігом насіння та садивного матеріалу з вмістом генетично
модифікованих організмів (ГМО) здійснюється з метою захисту здоров’я людей,
тварин, рослин, довкілля, а також для гарантування безпеки харчових продуктів. Такий
контроль здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях
агропромислового комплексу незалежно від їх форми власності та підпорядкування.
Основні напрями контролю включають:
-державну реєстрацію ГМО;
-лабораторні перевірки на наявність ГМО у насінні та садивному матеріалі;
-контроль за обігом такої продукції.
Державну реєстрацію ГМО в Україні здійснює Міністерство аграрної політики та
продовольства. Процедура включає внесення об’єкта до Державного реєстру
генетично модифікованих організмів, джерел харчових продуктів, кормів, кормових
добавок і ветеринарних препаратів, що містять або отримані з використанням ГМО.
Реєстрація є безоплатною та діє протягом п’яти років.
Перевірку зразків насіння та садивного матеріалу на наявність ГМО проводять
акредитовані лабораторії. Зокрема, державна установа «Івано- Франківська
регіональна лабораторія Держпродспоживслужби» виконує дослідження на наявність
ГМО у широкому спектрі зразків, включаючи основні генетично модифіковані культури
(кукурудзу, сою, ріпак, пшеницю тощо).
У випадку виявлення неякісної або небезпечної продукції здійснюється її утилізація
відповідно до Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення
або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Витрати на ці роботи
покладаються на власників такої продукції.
Контроль за обігом продукції з ГМО також передбачає моніторинг руху насіння та
садивного матеріалу на всіх етапах — від виробника до кінцевого споживача.
Здійснюється перевірка маркування, відповідності супровідних документів, а також
забезпечення простежуваності походження та наявності ГМО.
Загалом, контроль за обігом насіння та садивного матеріалу з ГМО є важливою
складовою національної політики у сфері продовольчої безпеки, охорони довкілля та
сталого розвитку аграрного сектору. Він дозволяє:
- запобігати неконтрольованому поширенню трансгенних рослин у природному
середовищі;
- зменшувати ризики для здоров’я споживачів;
- гарантувати якість сільськогосподарської продукції;
- сприяти конкурентоспроможності українських виробників на міжнародному ринку