ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ГРИГОРАЩУК ТАРАС ІГОРОВИЧ

Григоращук Тарас Ігорович

Тарас Григоращук народився 9 березня 1994 року в с. Прутівка Снятинського району. Зростав спокійним, слухняним хлопчикоми.

У 2000 році пішов до школи. В однокласників та вчителів залишилися добрі спогади про Тараса. Він був привітним, спокійним, працьовитим, небагатослівним, але як давав своє слово, то дотримував його. Таким він був і дорослим юнаком.

Сім’я відвідувала храм Божий і Тарас 6 років прислуговував у церкві.

У 2009 році закінчив 9 клас і поступив на навчання у Снятинський сільсько-господарський технікум. Здобув фах агронома.

Дуже любив спорт і займався ним регулярно. Мав багато гарних друзів.

Після закінчення технікуму пішов працювати на фірму «Томаш» плиточником. Був відповідальним працівником. Дуже любив свою роботу. У колективі був товариським, з усіма мав дружні відносини.

З перших днів повномасштабного вторгнення московського ворога на Україну, як свідомий чоловік, Тарас долучився до лав сільської тероборони, 11 серпня 2022 р. був мобілізований до ЗСУ, до лав Державної прикордонної служби України. За час служіння воїн здобув звання інспектор прикордонної служби 2 категорії, механік-водій другого відділення інспекторів прикордонної служби першої прикордонної застави другого відділу прикордонної служби (тип С) другої прикордонної комендатури швидкого реагування Військової частини 9937. Був нагороджений Грамотою. Після півроку проходження служби його бригада була направлена до м. Бахмут. У бою Тарас отримав осколкове поранення. Після одужання повернувся до своїх побратимів. За два роки служби він воював на Краматорському та Лиманському напрямках. Був водієм, вивозив поранених з поля бою. З травня 2024 о. Тарас воював на Вовчанському напрямку.

5 жовтня 2024 року, виконуючи евакуацію біля с. Рибалкине, Чугуївського р-ну, Харківської обл., отримав смертельне поранення. Воїн Тарас до останнього подиху був вірним присязі та рідній Україні.

Похоронили Григоращука Тараса Ігоровича у рідній Прутівці на сільському цвинтарі.

У тяжкій скорботі найрідніші батько Ігор, мати Галина, сестра Любочка, дідусь Ілля. Тарас не встиг побудувати свою сім’ю, для родини й односельчан назавжди залишиться у пам’яті 30 літнім.

Вічна і світла пам’ять Тобі, воїне Тарасе…