ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: ШОВКОПЛЯС МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ

Шовкопляс Михайло Васильович народився 24 червня 1987 року в селі Белелуя в сім’ї Ганни та Василя Шовкоплясів. Ріс щирим, добрим, веселим і цікавим хлопчиком. Дуже любив свою сестру Олю, з якою в дитинстві були оточені великою любов’ю і турботою батьків та зазнали багато радісних та щасливих моментів.
Базову середню освіту Михайло здобув в Белелуйській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів. Мав авторитет серед однокласників, був вірним і надійним товаришем, який нікого не підводив.
З 2002 по 2005 рік навчався у Заставнівському ВПУ №24, де отримав професію кухаря-кондитера. Після навчання працював по спеціальності кухарем у ресторані «Едельвейс» і в той час продовжив навчання в Чернівецькому торгово-економічному інституті по спеціальності.
Був призваний в армію на строкову службу. Михайло мав добрий характер, був завжди усміхнений, товариський. У нього було багато друзів, яким ніколи та ні в чому не міг відмовити. В будь-який час доби і за будь-яких обставин готовий був прийти на допомогу кожному, коли це було необхідно.
У молодому віці одружився з Лідою, народилася дочка Неля. Він піклувався про свою сім’ю. Радів народженню племінників Павлінки та Павлуся.
Його життя змінилося у 2014 році, коли добровільно пішов захищати Батьківщину у зону АТО, де одразу ж проявив мужність та героїзм. Михайло був хоробрим воїном, за що йому було надано статус «учасника бойових дій», а також неодноразово одержував подяки та нагороди від командування. Для побратимів був авторитетом та підтримкою.
У 2016 році був звільнений. Повернувся додому. Працював у закладах харчування м. Коломиї та Буковеля.
У 2018 році підписав контракт на військову службу. Прослужив 18 місяців. Повернувшись додому одружився вдруге із Русланою, яка народила йому двох дітей: Данила і Єлизавету і став батьком для дочки Вероніки. Він дуже любив дітей. Здавалось, що життя налагодилося і все складалось добре. Але клята війна зруйнувала всі мрії і плани.
У 2022 році, в лютому місяці, з перших днів війни Михайло вирушив на передову, щоб захищати Батьківщину. Досвідчений воїн брав участь у найгарячіших точках Донецької області за що був неодноразово нагороджений відзнаками, і в тому ж числі відзнакою «Національної Гвардії України». У 2023 році був звільнений за сімейними обставинами.
Дізнавшись про загибель багатьох побратимів у грудні 2024 року повернувся на передову.
Останній подвиг Михайла відбувся 18 січня 2025 року під Покровськом, селище Удачне Донецької області.