До 155-річчя від дня народження Василя Стефаника
Сьогодні виповнюється 155 років від дня народження Василя Стефаника – видатного українського письменника кінця ХІХ – початку ХХ століття, чия творчість здобула світове визнання, а його ім’я як одного з найвизначніших майстрів експресіоністичної новели вписане до історії літератури.
Ювілей письменника є важливим поштовхом до нового осмислення його життєвого і творчого шляху та переоцінки ролі митця в історії української літератури. Постать Василя Стефаника й сьогодні перебуває в центрі літературознавчих студій, а його творчість залишається вагомою складовою українського культурного простору. Життєвий шлях письменника, громадська діяльність і художній доробок тісно пов’язані з історичними та культурними процесами епохи, які істотно вплинули на формування його мистецького світогляду і тематику творів.
Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Покутті ( нині Снятинська міська територіальна громада) в заможній селянській родині. Навчався у Снятинській школі та гімназіях Коломиї й Дрогобича, де долучився до громадської діяльності та літературного життя. Згодом вступив на медичний факультет Краківського університету, однак не завершив навчання, присвятивши себе літературній творчості та громадській праці. Літературний дебют письменника припадає на 1897 рік, коли в газеті «Праця» були надруковані його перші новели. Стефаник провадив активну громадсько-політичну діяльність, був членом Радикальної партії та послом до австрійського парламенту. Його твори, присвячені переважно життю українського селянства, принесли авторові славу тонкого психолога й новатора у жанрі новели. Помер письменник 7 грудня 1936 року в рідному селі Русів.
