Старостинський округ № 8

Стецева, Стецівка, Потічок, Русів

Староста Личук Василь Миколайович

Стецева

Провідний спеціаліст з документування - Петращук Ганна Василівна

Головний спеціаліст-землевпорядник - Швидюк Євгенія Борисівна

 

   Стецева (Stetseva– село північніше Снятина. Село відоме з 1472 року.

Загальна площа – 3390,30 га,  площа нас. пункту – 877,40 га

Населення – 3187 чол.

Віддаль до Снятина – 10 км, до Івано-Франківська – 110 км

Поштовий індекс 78333

   Нині на території сільської ради діють Стецівське споживче товариство, ТзОВ "Покуття­–Фрукт", МПП "Сучасник", МА "Луч", КП "Аронія", МП "Ефа", ПАФ "Стецівська".

   У 1962 році побудовано приміщення школи. В даний час у Стецівській ЗОШ I-III ст. навчається 554 учні, працює 55 педагогів. Дві громадські книгозбірні сформовані для дитячого і дорослого читачів. Для наймолодших діток – садок "Веселка".

   Будинок культури, відділення зв’язку та банку, автоматична телефонна станція, кафе, велике число крамниць та інших побутово-обслуговуючих закладів створюють належну інфраструктуру села, до розвитку якої прещедро докладається сільський голова Віктор Парасківа.

 

Стецівка

Провідний спеціаліст з документування - Петращук Ганна Василівна

Головний спеціаліст-землевпорядник - Швидюк Євгенія Борисівна

 

   Стецівка (Stetsivka) – село, пн. Снятина. Топонім утворений від особової назви Стец + суф. –івка. Першофіксується 1669 року.

Площа нас. пункту – 57,60 га

Населення – 217 чол.

Віддаль до Снятина – 10 км, до Івано-Франківська – 100 км.

Пошт. інд. 78333

   До археологічних пам’яток у населеному пункті належить поселення культури Ноа (Стецівка I в ур. Кутове вздовж річки). Первісна назва населеного пункту Рудольсдорф. Близько 1931 року село перейменовано на Стецівку. Поселення отримало наву назву від материнського села Стецева, на землях якого виникло. 1958 року у Стецівці нараховувалось 266 мешканців. Нині тут 102 господарських двори. У 2002 році громадою УГКЦ освячено новозбудовану церкву св. Дмитрія.

 

Потічок

Провідний спеціаліст з документування - Беднарчик Христина Василівна

Головний спеціаліст-землевпорядник - Швидюк Євгенія Борисівна

 

   Потічок (Potichok) – село на потоці Потічок (лів. прит. Пруту), пн.-зх. Снятина. Першофіксується 1469 року. Поселення межує з м. Снятин, селами Русів і Стецева. Воно поділяється на кути Малі Микулинці, Шутроминці, Горішники, Янова вулиця, Зубрини, Колопнище, Горби.

Загальна площа – 1415,00 га, площа нас. пункту – 384,70 га

Населення – 1222 чол.

Віддаль до Снятина – 3 км, до Івано-Франківська – 103 км

Поштовий індекс 78334

  На території сільської ради розвиваються: птахофабрика "Снятинська "Нова", фермерські господарства Родомського В. І., Балана Я. М., Остафійчука Я. М., Остафійчука М. І., МП "Граніт", ПП Василинюка В. П. Сільськогосподарську землю також орендують МП "Лотос" та агрофірма "Стецівська" (керівники: Кнігніцький І. В., Юркевич В. М.). Підприємницькою діяльністю займаються Дідух В. М., Гордей М. М., Фокшанська Л. М., Фенчишин М. В. Мешканці села є власниками 125 автомобілів. Місцева АТС нараховує 95 абонентів.

   Потічківська загальноосвітня школа I-III ст. бере свої початки у 80-х роках XIX ст. На території села діє також будинок культури (дві штатні одиниці), бібліотека (обслуговує читачів один бібліотекар), крамниця, фельдшерсько-акушерський пункт (персонал з трьох чоловік).

   У Потічку встановлено пам’ятники землякам, які загинули на фронтах Другої світової війни (1967 р.), жертвам фашизму (1959 р.; ліс поблизу села став місцем страти гітлерівцями 5 тисяч жителів Снятинського району), січовим стрільцям (1992 р.).

  Влітку 1990 року над селом знову замайоріло національне знамено, його встановив голова осередку НРУ "Воля" Дмитро Безбородько.

 

Русів

Провідний спеціаліст з документування - Гавенчук Мирослава василівна

Головний спеціаліст-землевпорядник - Дідушко Любов Іванівна 

 

   Русів (Rusiv) –  село знаходиться пн.– зх. Снятина. Із заходу – межує із с. Красноставці, з північного заходу – с. Потічок, з півдня – с. Белелуя. Як Русів село письмово першофіксується 1717 року.

Загальна площа – 1737,10 га, площа нас. пункту – 349,10 га

Населення – 1106 чол.

Віддаль до Снятина – 20 км, до Івано-Франківська – 85 км

Поштовий індекс 78335

   У Русові народився всесвітньовідомий письменник-новеліст Василь Стефаник (1871–1936), діють музей та садиба-музей видатного майстра слова. Вихідцями села є також письменники Іван Федорак (1890–1954) і Тарас Мигаль (1920–1982), Президент УНР в екзилі (1989–1992) Микола Плав’юк.

   У 1947 р. був примусово створений колгосп (названо ім. В. Стефаника), який очолив його перший голова Степан Лазаренко. Згодом головами колгоспу були: Іван Гнатюк, Лука Стефаник, Михайло Аксенчук, Дмитро Орчик, Микола Сухолиткий, Михайло Орчик, які внесли свій вклад в розвиток сільського господарства, а також у вирішення соціально-побутових питань.

   Завдяки їм в селі побудовано палац культури, двоповерхова школа, крамниця, медпункт, проведено електрогазифікацію. Внаслідок аграрної реформи колгосп розпався на два приватні підприємства – "Астру" та "Долю", які очолюють досвідчені господарі Микола Пікула та Василь Онуфрейчук.

   Нині на території села функціонують: Русівська загальноосвітня школа IIII ст. (побудована в 1969 р.), сільський будинок культури на 250 місць, бібліотека, мале торгівельне приватне підприємство "Клен". Очікується добудова дитячого садка нового типу. Сільська АТС розрахована на 150 номерів, повністю завантажена.

   Свято бережуть русівчани історичну пам’ять. В населеному пункті встановлені пам’ятники Тарасові Шевченку (1990 р.), три погруддя Василеві Стефанику (1956, 1971, 1986 рр.), Іванові Федораку (1991 р.), загиблим односельчанам у Другій світовій війні (1975 р.), пам’ятні дошки Миколі Плав’юку, Тарасові Мигалю, висипана могила січовикам та стрільцям УПА.

   В селі зареєстровано осередки Народного Руху України (1990 р.) – голова Мироняк Євген Васильович та Української Народної Партії (2004 р.) – голова Дідух Роман Михайлович (нараховує 22 члени).

   Кожної осені в храмове свято церкви Різдва Пресвятої Богородиці (побудована на кошти громади 1895 року) священики, односельчани і гості Русова по особливому урочисто віддають шану своїм попередникам, всім тим людям, які жили і живуть на цій прекрасній землі і внесли свій посильний внесок у її розквіт.