ПОМИНАЛЬНІ ДЗВОНИ: АНДРІЯЩУК ІВАН ВАСИЛЬОВИЧ
Іван Андріящук народився у селі Русів, Івано- Франківської області в 1995 році. Навчався у Русівській загальноосвітній школі. Захоплювався розкопками древніх монет. Часто з хлопцями ходив у гори. Цікавився історією і військовою справою, що і привело його після 7-ого класу до Прикарпатського військово- спортивного ліцею.
У 2014 році добровільно пішов боронити свою Батьківщину в зону АТО, а згодом продовжив службу за контрактом у Збройних Силах України, до 2020 року. Мав позивний «КАДЕТ». За свою службу Іван був нагороджений медалями та відзначений численними подяками та грамотами.
Під час служби познайомився з майбутньою дружиною і створив сім’ю, в якій у 2019 році народилася донечка, як дві краплі схожа на нього.
Після закінчення контракту кілька років працював у Німеччині. З початком війни із-за кордону допомагав побратимам амуніцією і донатами для ЗСУ, а згодом повернувся і поїхав на фронт.
Він дуже любив рідний край, гори і Україну, був прикладом мужності і відваги, затятим патріотом і ціною власного життя захищав нашу державу.
Він був впевнений у собі і діяв так, як вважав за потрібне на благо собі та своїм близьким. Мав незламну волю і жагу до життя. Його практично неможливо було зламати. Якщо щось не хотілося робити, але потрібно – міг взяти себе в руки та завершити розпочате. Був дуже відвертим. З ним можна було поговорити про що завгодно, вирішити будь-яке питання, міг вислухати і дати слушну пораду, також поважав думку інших і прислуховувався. Мав гарне почуття гумору. З ним було весело, легко та невимушено. У компаніях завжди був у центрі уваги. Мав високий рівень інтелекту. Постійно читав, щось вивчав. Він був освіченою людиною, не дивлячись на вік. Знав, що і коли треба говорити і робити. Поряд з ним сім’я почувалася в безпеці, як за непохитною опорою, незалежно від будь-яких обставин. Він не чекав схвалення та команди від інших, був самостійним і покладався в житті лише на самого себе. Завжди тримав своє слово. Близькі до нього люди точно знали, що якщо він пообіцяв, це обов’язково буде виконано. Був Товариський і Відкритий до спілкування, як із близькими та знайомими, так і з чужими людьми, дуже швидко знаходив спільну мову з людьми. Він був дуже хоробрим, вірним чоловіком, Креативним та неординарним, сміливим, дисциплінованим. З ентузіазмом брався за будь-яку справу і обов’язково доводив її до кінця. Був дуже Акуратним, це Виявлялося у побуті, в одязі, у висловлюваннях; Він був гарним батьком, дуже чуйним і лагідним.
Мудрий воїн в свої 27 років!
28 жовтня під час виконання бойового завдання, на Херсонському напрямку старший сержант Андріящук Іван загинув.
Загинув за мир, за правду, за сімʼю, за рідну мову, за рідну Землю.
