Контроль за обігом насіння та садивного матеріалу, що можуть містити ГМО
Контроль за обігом насіння та садивного матеріалу з вмістом генетично модифікованих організмів (ГМО) здійснюється з метою захисту здоров’я людей, тварин, рослин, довкілля, а також для гарантування безпеки харчових продуктів. Такий контроль здійснюється на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх форми власності та підпорядкування. Основні напрями контролю включають: -державну реєстрацію ГМО; -лабораторні перевірки на наявність ГМО у насінні та садивному матеріалі; -контроль за обігом такої продукції. Державну реєстрацію ГМО в Україні здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства. Процедура включає внесення об’єкта до Державного реєстру генетично модифікованих організмів, джерел харчових продуктів, кормів, кормових добавок і ветеринарних препаратів, що містять або отримані з використанням ГМО. Реєстрація є безоплатною та діє протягом п’яти років. Перевірку зразків насіння та садивного матеріалу на наявність ГМО проводять акредитовані лабораторії. Зокрема, державна установа «Івано- Франківська регіональна лабораторія Держпродспоживслужби» виконує дослідження на наявність ГМО у широкому спектрі зразків, включаючи основні генетично модифіковані культури (кукурудзу, сою, ріпак, пшеницю тощо). У випадку виявлення неякісної або небезпечної продукції здійснюється її утилізація відповідно до Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції». Витрати на ці роботи покладаються на власників такої продукції. Контроль за обігом продукції з ГМО також передбачає моніторинг руху насіння та садивного матеріалу на всіх етапах — від виробника до кінцевого споживача. Здійснюється перевірка маркування, відповідності супровідних документів, а також забезпечення простежуваності походження та наявності ГМО. Загалом, контроль за обігом насіння та садивного матеріалу з ГМО є важливою складовою національної політики у сфері продовольчої безпеки, охорони довкілля та сталого розвитку аграрного сектору. Він дозволяє: - запобігати неконтрольованому поширенню трансгенних рослин у природному середовищі; - зменшувати ризики для здоров’я споживачів; - гарантувати якість сільськогосподарської продукції; - сприяти конкурентоспроможності українських виробників на міжнародному ринку
